- відігнати
- [в'ід'ігна/тие]
в'іджеину/, в'іджеине/ш, в'іджеинеимо/, в'іджеинеите/; нак. в'іджеини/, в'іджеин'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
гнати — жену/, жене/ш і гони/ти, гоню/, го/ниш, недок. 1) перех. Змушувати рухатися в певному напрямку. || перех. і без додатка, розм. Виганяти, посилати куди небудь із якоюсь метою. || розм. Спрямовувати рух чого небудь. 2) перех. Примушувати швидко… … Український тлумачний словник
гнати — I 1) (змушувати рухатися в певному напрямку), гонити, турити, витуряти, турляти; ганяти (туди й назад / багато разів) Пор. підганяти I 2) (добувати переганянням), гонити, виганяти, вигнати, відганяти, відгонити, відігнати, курити, викурювати,… … Словник синонімів української мови
гнати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
гнати ся — жену ся, н. сп. жен ся! женте ся!, Сб. Бігати за кимсь, гнатися. За чуджима дівками не жен ся! (нар. пісня) … Словник лемківскої говірки
гнати — (да) гоня; (да) преследвам; (да) вървя; (да) следвам някого или нещо … Църковнославянски речник
дігнати — Дігнати: зробити прикрість, неприємність, засмутити [14] «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти дорікати, висловлювати догану», з двома помилками чи … Толковый украинский словарь
ввігнати — див. вганяти I … Український тлумачний словник
відігнати — див. відганяти … Український тлумачний словник
зігнати — див. зганяти … Український тлумачний словник
надігнати — див. надгонити … Український тлумачний словник
обігнати — див. обганяти I … Український тлумачний словник